Selector Radio цьогоріч відзначає 20-річчя – це радіошоу було засноване Британською Радою для надання майданчика новій британській музиці, де вона могла бути почутою в усіх куточках світу. Від простої ідеї програма розвинулася масштабно – залишаючи позаду свої підліткові роки, вона може похизуватися слухацькою аудиторією в районі 4 мільйонів щотижня, трансляціями в більш ніж 35 країнах і доступністю в багатьох інших країнах онлайн через Mixcloud і власний сайт. Від радіо розвинулись і нові напрямки, зокрема, форум Selector PRO, який об’єднує професіоналів музичної індустрії для обміну знаннями й обговорення актуальних ключових трендів, а також Selector Live – виступи найкращих артистів із Великої Британії на сценах перед глядачами за кордоном.
Тож у 2021 році #SelectorAt20 відзначає минулі дві декади курування найфайнішої британської музики, водночас міркуючи над питанням, яким може бути майбутнє цієї галузі. Та коли твоя країна в локдауні через ковід-19, влаштувати вечірку на честь дня народження складнувато – і наші плани організувати живу подію в січні 2021-го неуникно були відкладені. Та незважаючи на це, ми підготували кілька спеціальних випусків шоу і, якщо поталанить, привеземо вам трохи живої музики пізніше цього року. Та передусім, якими були ці 20 років? Можливо, варто озирнутися в той досить відмінний час.
З 2001 ... SELECTOR-ОДІССЕЯ
Двадцять років – тривалий період, і, хоч це й може звучати очевидно, Велика Британія була геть інакшою в 2001-му. Світ уникнув таємничої “проблеми 2000 року”, а у футболі Свен-Ґоран Ерікссон почав своє довге правління як менеджер англійської чоловічої футбольної команди, котра накидала Німеччині п’ять голів проти одного у вересні 2001-го з форвардами Емілем Гескі й Майклом Оуеном.
Британська музика в новому тисячолітті
У Великій Британії використання інтернету можна ще було назвати нішевим заняттям – лише 36% населення мали домашній доступ до нього в 2001, і більшість користувалася телефонним підключенням, а не широкосмуговим інтернетом, який є звичним у королівстві тепер. Facebook, Twitter і Spotify мали з’явитись аж всередині того десятиліття, і навіть MySpace – де, вважалося, почалися музичні кар’єри таких виконавців, як Лілі Еллен і Кейт Неш – з’явився в мережі аж у 2003 році. Та перші зрушення до зміни музичної бізнес-моделі, яка побутувала десятиліттями, можна було відчути у формі файлообмінних сайтів на кшталт Kazaa та Limewire. На них користувачі могли нелегально ділитися музикою безкоштовно, що становило величезний виклик для звукозаписувальних компаній. Дехто може сказати, що проблема так і не була вирішена; цього місяця дослідження Департаменту культури, медіа і спорту провело опитування серед представників/-ць великих лейблів, чи є теперішній стрімінг справедливим стосовно артистів.
“Selector був створений для надання ефірного часу маловідомим іменам перед міжнародною аудиторією, яка в доінтернетну епоху могла зазнавати складнощів у пошуку цієї музики деінде”
Пісня “It Wasn’t Me” виконавця Shaggy була найбільш продаваним синглом 2001 року, в той час як ще один лідер чартів того року, пісня “Pure and Simple” групи Hear’Say виникла в результаті популярного талант-шоу “Поп-зірки”. Телепередачі про таланти надалі домінуватимуть у британських музичних чартах на Різдво, позаяк “Х-фактор” Саймона Коуела видаватиме набір шаблонних сезонних синглів на хвилі популярності довгограйної передачі, аж доки цю бульбашку не трісне соцмережева кампанія з підняття на вершину чартів пісні “Killing in the Name” групи Rage Against the Machine. Не пощастило тоді в сходженні на вершину співаку Джо МакЕлдері.
Отже, Selector був створений у цю нудку для британської поп-музики епоху, коли на національному телебаченні ще йшла передача “Top of the Pops” (до 2006 р.), а кавер-версії відомих хітів від вихідців із талант-шоу змагалися в чартах зі смутними творіннями одноманітних бой-бендів і груп на зразок Las Ketchup та навіть піснями з дитячого серіалу “Будівельник Боб”. Тому Selector заснували, по суті, аби підтвердити, що в британській музиці є й інше. Аби поставити питання, як щодо артистів, що не входять у чарти? І, враховуючи повсюдність британської музики у світі, він мав на меті дати ефірний час менш відомим іменам і новим виконавцям, перед міжнародною аудиторією, яка в епоху до інтернету могла мати труднощі з пошуком такої музики деінде.
ЕНДІ ОЛІВЕР І РАННІ РОКИ SELECTOR RADIO
Нове британське музичне шоу, продюсоване на замовлення Британської Ради компанією Somethin’ Else із ведучою Андреа Олівер, було відоме як просто The Selector. Передача дала шлях у світ музичним гостям, які з часом стали загальновідомими іменами.
“Вести The Selector для мене було так особливо”, – каже Олівер. – “Сам обшир артистів, яких ми представляли, від дуже ранньої Емі Вайнхауз до Бенджаміна Зефанаї, був просто захопливим!”
Серед інших гостей живих сесій були Dizzee Rascal, Elbow, Bat For Lashes, Jamie T, KT Tunstall, Emmy the Great, Kano та британські джазові зірки Soweto Kinch і Jason Yarde. Вони всі були на ранніх етапах власних кар’єр. Ці записи досі доступні для прослуховування в архіві Selector sessions.
ВІДЧИНЯЮЧИ ДВЕРІ
Сем Дакворт, що тоді виступав під іменем Get Cape Wear Cape Fly, досі тепло згадує свій виступ на програмі в 2006: “Selector був однією з моїх перших радіосесій і напевне першим разом, коли я зміг уявити собі, що моя музика може вийти у світ. Досі пам’ятаю своє збудження e 20-річному віці, в ранні роки інтернету, як я уявляв, де почують мої твори”.
Дакворт також підписав “Двері” – власну залу слави Selector, студійні двері, на яких кожному гостю пропонували залишити своє ім’я. “Я заскочив туди через кілька років з моїм проектом Recreations, і пригадую, як побачив ці двері з підписами, друзів, героїв і майбутніх ікон, і, звісно ж, додав своє ім’я знову. Це рідкість, коли щось викликає таке збудження й водночас стає посвятою у великий світ, але Selector залишається таким уже 20 років”.
Та на початку було не так легко привабити музичних гостей. Незважаючи на міжнародну репутацію Британської Ради в культурних відносинах, у країні ніхто не знав, що то за нова програма. Артисти не були схильні присвячувати свій час передачі, про яку ніколи не чули. Перша програмна менеджерка Selector від Британської Ради Ліса Фаша пояснює: “Вони не знали Selector, і він не транслювався у Великій Британії. На щастя, ми працювали з продакшн-компанією, яка робила ряд шоу для Радіо BBC, а Британська Рада просувала шоу лейблам через наші контакти в Асоціації незалежної музики, і разом нам вдалося досягти впізнаваності”.
З поширенням інформації про нього шоу швидко почало виконувати свою місію представляти широкий спектр британських талантів і отримувало вигоду від унікальної можливості радіо подорожувати дуже просто. “У музичному відділі [Британської Ради] ми завжди прагнули до представлення розмаїття Великої Британії крізь багатство її музики, але це було нелегко з обмеженими бюджетами”, – каже Фаша. – “Нам здавалося, що радіо пропонувало можливість сягати ширшої аудиторії з більшим вибором того, чим може похизуватися наша країна. Воно завжди розглядалось як додаток до решти нашої програмної діяльності – не як альтернатива”.
SELECTOR ЦІЛИТЬСЯ НА ЗОЛОТО
У 2009-му Сем Голл – більш відома як DJ Goldierocks – стала ведучою The Selector і продовжувала це робити впродовж 10 років, зі зростанням популярності програми у світі. “Шоу було велетенською частиною мого життя”, – каже Сем.
Оновлене шоу, відтепер продюсоване компанією Folded Wing, продовжувало презентувати музикантів, які надалі розвивали великі кар’єри. До того як стати світовою зіркою, такий собі Келвін Гарріс заходив на рубрику “Чай та пісні”. А живі сесії, записані спеціально для Selector, стали регулярною частиною програми. Бачення продюсера Джона Креймера відповідало зміні в індустрії в бік живих виступів і відходу від продажів альбомів. “Це був насправді захопливий час у плані розвитку британської музичної галузі”, – каже Креймер. – “Концерти ставали все більш важливою частиною кар’єри виконавця, ніж, можливо, навіть на кілька років раніше, тож одним із моїх намагань у ролі продюсера Selector Radio було привести якомога більше живої музики якнайраніше”.
Карен Пірсон, виконавча директорка Folded Wing, пригадує роботу з молодим Джеймі Вуном на одному з перших шоу Selector, які зробила її команда. “Пригадую, як мені прислали вініл “Wayfaring Stranger” у 2007-му, і як я його слухала понад 10 разів підряд. Тож приймати таких людей, як Джеймі Вун, на Selector Radio, давати їм платформу до величезної міжнародної аудиторії було здійсненням мрій. Він прийшов тоді в нашу маленьку звукозаписувальну будку в Folded Wing і записав прекрасну сесію”.
І саме ця сесія Selector вторувала Джеймі шлях до ранніх успіхів на міжнародному рівні. “Зразу після сесії й програвання його треків музику Вуна взяли на кілька станцій у світі, він поїхав у Казахстан за підтримки Британської Ради”, – розповідає Пірсон. – “Це призвело до кількамісячної резиденції в Китаї, де він презентував власні радіошоу. Ми дуже пишалися!”
“Selector зміг знайти свій шлях завдяки наявним зв’язкам Британської Ради, налагодженим за роки діяльності в культурній галузі в цих країнах”
Для того, щоб сягнути нових слухачів, за 10 років ведення програми Ґолдірокс відвідала понад 30 країн. Ці візити часто присвячувалися запуску програми в ефір у новій країні, а вона сама діджеїла на подіях Selector Live. У багатьох випадках це були країни, де британські радіотелеканали мають труднощі у будь-якому представництві, але Selector зміг знайти свій шлях завдяки наявним зв’язкам Британської Ради, налагодженим за роки діяльності в культурній галузі в цих країнах. “Мені дуже сподобався Непал – архітектура, мирні, доброзичливі люди”, – пояснює Сем Голл. – “Я бувала в Китаї п'ять разів разом із нашим шоу, і це така велетенська, зовсім інакша країна, ніж Велика Британія; це було захопливо. Куба завше матиме особливе місце в моєму серці – музика, люди … ром! Це таке романтичне, артистичне, пристрасне місце. Ми влаштовували там величезні вечірки просто неба, і отримання ефірного часу було великим досягненням, та й справді історичним моментом. Ми були єдиним продюсованим за кордоном медіа, якому дозволили вийти в ефір з часу Кубинської революції. Я дуже цим пишаюся”.
У статті для журналу The Sunday Times у 2011 році журналістка Кейті Ґлас зазначила, що перед шоу “неможливо було встояти, настільки ж, як і перед найкращими роботами Джона Піла”, що звучало “від хмарочосів Джакарти”до “білопіщаних пляжів Маврикію”. Його популярність мала прямий вплив для артистів. Коли пісня Джеймі Вуна “Lady Luck” зазвучала на Selector, її взяли в ротацію кілька станцій у Казахстані й Китаї, що привело до півторамісячної резиденції в Китаї наступного року. Присутність групи Dinosaur Pile-Up у програмі дала їм концерт у Мексиці з натовпом у 3500 слухачів - “це було неймовірно … більше, ніж будь-який концерт, який ми грали вдома” – і привела до туру Північною й Південною Америкою. Філ Кечпоул, новий програмний менеджер Selector, чітко пояснив простоту шоу: “Тут є бізнесовий елемент… промоутери й агенти слухають шоу [і] наймають артистів”.
Зі зростанням слухацької аудиторії виросли й амбіції – шоу записувалися в Мексиці, Маврикії, Польщі та інших країнах. “Ого, оце так мали ми пригоди!” – сміється Сем Голл. – “Прямі трансляції на національному радіо Куби!” Концерти Selector Live за участю, серед інших, Ghostpoet чи Everything Everything, виявились особливо популярними в Україні, а в 2016-му в Росії відбувся Selector PRO – нова подія у форматі конференції, що мала на меті зв’язати музичні індустрії різних країн для обговорення гарячих питань сьогодення, від викликів з боку стрімінгових платформ до музичного маркетингу.
