У травні 2018 року міжнародний фестиваль кіно та урбаністики «86» вже вп'яте відбувся у Славутичі, наймолодшому місті України, збудованому після Чорнобильської катастрофи для переселення робітників атомної станції. Організатори фестивалю розповідають, як завдяки грантовій підтримці їм вдалося розширити міжнародну програму та реалізувати нові проекти разом з зарубіжним партнером.
Фестиваль «86» засновано у 2014 році у Славутичі. Унікальна історія та ландшафт цього міста (у будівництві брали участь вісім союзних республік, що надало кожному кварталові національного колориту), а також його близькість до Чорнобиля глибоко переплітаються з основним фокусом фестивалю. Оскільки робота атомної станції була практично зупинена після аварії, місто зіткнулося із завданням реструктурувати свою економіку та знайти нову ідентичність. Фестиваль «86» запропонував своє рішення: започаткувати розвиток творчих індустрій у Славутичі, у такий спосіб даючи місту новий напрямок розвитку і перетворюючи його на один з культурних центрів Східної Європи.
METASITU — мистецько-урбаністичний колектив — Едуардо Кассіна з Іспанії і Ліва Дударева з Литви, що спеціалізуються на спекулятивному дизайні та арт-практиках дослідження територій. На минулорічному фестивалі «86» METASITU представили дискурсивний проект «14-й квартал» в рамках міжнародної програми «Tandem Ukraine»: створили у Славутичі Афінський квартал, перенісши реалії одного міста в інше. Цьогорічні урбаністична резиденція і архітектурний воркшоп стали логічним продовженням успішного партнерства.
Катя Запорожець, координаторка кінопоказів фестивалю «86»
«86» було також створено з метою обміну досвідом трансформації міст між Україною та ЄС і розширення міжнародного співробітництва в галузі документалістики, мистецтва та тактичного урбанізму. Не менш важливим для нас було залучити місцеве населення до культурних індустрій та сформувати у них почуття локальної ідентичності. Так, в цьому році до програми фестивалю було додано урбаністичну секцію, реалізовано спільну з METASITU».
Наразі Україна знаходиться в початковій стадії розвитку креативних індустрій порівняно з партнерськими країнами, що мають доступ до коштів Євросоюзу, виділених на розвиток культури. Великою перешкодою в роботі є прірва між організаціями культурного сектору й владними структурами, а також певна непідготовленість місцевої публіки до активної участі в заходах. Реалізація подібних проектів із залученням міжнародних партнерів не є панацеєю для вирішення існуючих проблем, проте є фундаментом для подальшого розвитку культурної сфери в Україні.
Ілля Гладштейн, співзасновник і програмний директор фестивалю «86»
Ми мріяли про урбаністичну резиденцію і воркшоп декілька років, але не мали відповідного фінансування і команди досвідчених кураторів. І тут все ідеально зійшлося: отримали грант і запросили дует METASITU, з яким вже працювали, в ролі керівників урбаністичної програми «86». Партнерською організацією стала культурна фундація metamatic:taf (Греція). Це дозволило нам охопити широку аудиторію як місцевих, так і міжнародних учасників, залучених до культурного виробництва, а також жителів міста.
В урбаністичну резиденцію відібрали дев'ять учасників, серед яких архітектори, урбаністи і митці з країн, що колись долучилися до будівництва Славутича. Вони провели тут майже місяць, міркуючи про історичний розвиток і потенційне майбутнє міста. Після чого під час фестивалю резиденти представили місцевій громаді і гостям «86» свої проекти та інсталяції, пов'язані зі спадщиною, пам'яттю та ідентичністю.
Під час архітектурного воркшопу учасники і тьютори з різних регіонів України і Європи облаштували фестивальний кемпінг у котловані сухого озера: п'ять команд збудували вежу для спостереження заходу сонця, уявний міст та хвилястий навіс для фудкорту. Цей новостворений рекреаційний простір залишився у спадок місцевій громаді.
Конкурсна програма «Пальма Півночі» стала міжнародною, — продовжує Ілля. — Грантові кошти дали нам змогу привезти в Славутич режисерів з інших країн та вручити грошовий приз. Ми отримали близько 100 заявок, з яких відібрали 12 стрічок тривалістю до 45 хвилин: 5 українських і 7 іноземного виробництва.
Гран-прі конкурсу і грошову винагороду — $1000, а також Приз глядацьких симпатій отримала стрічка «Чарівна таблетка» Олександра Зубовленка. Це історія про жінку, яка відчуває невдоволення своїм життям та намагається знайти розраду у пігулках для покращення здоров'я. Найкращим українським фільмом став «Зв'язок» Жанни Озірної. У стрічці режисерка розповідає історію камінг-ауту та досліджує різні види родин та партнерства.
Надя Парфан, співзасновниця та ідеолог фестивалю «86»
Коли ми починали робити фестиваль, українського незалежного кіно практично не існувало, зокрема документалістики. Сьогодні документальне кіно — це круто, воно може бути і радикальним, і цікавим. З'явилися люди, які знімають його все сміливіше, і ті, хто охоче його дивиться. Найбільше наше досягнення — це аудиторія, активна та мисляча.
Після п'ятьох років успішного проведення фестивалю у невідомому маленькому містечку, Славутич став привертати значну увагу української та міжнародної аудиторії як міста з унікальним історичним, міським та архітектурним контекстом. З'являється все більше локальних урбаністичних ініціатив, суттєво зросла аудиторія документального кіно.
Тут в Славутичі — лабораторія, в якій є можливість виробити нові моделі мислення в різних напрямках: по роботі з місцевою адміністрацією та громадою, а також по осмисленню різних аспектів сучасної культури України.
Окрім наступного фестивалю кіно та урбаністики, команда «86» планує зробити Славутич приймаючою стороною фестивалю для молодих архітекторів EASA (European Architecture Student Assembly) — двотижневої серії воркшопів з понад 500 учасниками та тьюторами з усієї Європи.
