Хто: начальник служби міжнародної технічної допомоги Управління міжнародного співробітництва Національної гвардії України
Співпраця з Британською Радою: навчання на курсі «Англійська мова для державних службовців»
Завданнями Віталія Гузія в Нацгвардії є міжнародні зв’язки, зокрема, проходження всіх процедур для отримання міжнародної технічної допомоги від країн-партнерів: країн ЄС, США, Канади – «всіх тих, хто в складний для України час подав руку допомоги, хто допомагає Збройним Силам і Національній гвардії,» – каже Віталій.
У вересні 2016 року він увійшов до групи військовослужбовців з головного правління НГУ, котрі вивчали англійську в рамках масштабної програми Британської Ради, за п’ять років якої більш ніж 2,5 тисячі службовців із Верховної Ради, Адміністрації Президента, міністерств та багатьох інших українських держустанов мали можливість покращувати свої знання мови та ділової комунікації, аби ефективніше працювати з міжнародними колегами й партнерами. За дев’ять місяців навчання за результатом іспитів APTIS він підвищив рівень з В1 до В2, лише кілька балів не вистачило до С1.
«Я вважаю це хорошим результатом, бо за той короткий період часу, мабуть, це заслуга нашого викладача, Юлії Бандури — якщо всі викладачі такі, як вона, то можу порекомендувати Британську Раду будь-кому, хто бажає вивчати англійську мову».
«По роботі я майже щодня взаємодію з іноземцями. Я сам — фахівець із перекладу, закінчував за цією спеціальністю Військову академію НГУ. Але так розпорядилася доля, що 5 років англійську я не використовував. І коли я став на цю посаду, почав працювати з іноземцями, то, звісно, відчув, що мені не вистачає знань для того, щоб оперувати разом з ними. Я маю визнати, що Британська Рада допомогла мені поповнити знання англійської, відновити їх, це абсолютно точно».
Інші колеги з різних департаментів і служб Національної гвардії, які пройшли це навчання, не обов’язково працюють з іноземцями – але, зауважує Віталій, Нацгвардія так активно розвивається, що ці знання обов’язково в майбутньому стануть у нагоді. «Україна ще до ЄС не вступила, але Нацгвардія вже там,» – каже він. «Буквально недавно, в середині жовтня, ми вступили до FIEP – організації військових жандармерій і відомств та правоохоронних структур Європи і Середземноморського регіону». За його словами, це є визнанням НГУ рівною правоохоронною установою серед аналогічних структур не тільки Європи, а й усього світу.
Відповідно, приєднання до FIEP означає проведення різноманітних тренінгів, семінарів, підготовчих проектів, які передбачають роботу людей, котрі мусять знати іноземну мову. І люди, які отримували підготовку в Британській Раді, вже працюють у даному проекті й уже неодноразово виїжджали за кордон, зазначає Гузій. «За звітами колег, майже всі кажуть, що нормально почуваються на рівні володіння англійською, чого до навчання не було».
Він називає це лише одним із багатьох прикладів того, як Нацгвардія і Збройні Сили намагаються реформуватися й позбутися радянських пережитків у цій сфері. І Британська Рада вже зробила внесок у цей процес.
Рекомендувати цю організацію для вивчення англійської Віталій готовий безумовно, бо знайомий із нею ще з підліткових років, коли в старші шкільні класи навчався в Чернігівському військовому ліцеї. На його базі був кабінет British Council із двома штатними викладачами – з кожної групи ліцеїстів відбиралися 2-3 учні, що найкраще володіли англійською, і двічі на тиждень вони проводили там заняття. «Для мене це був свого роду шок, тому що це був 2002 рік, навіть у нашій групі ні комп’ютерів, ні взагалі нічого не було. Заняття проводилися, в тому числі, на комп’ютерах, з аудіюванням, переглядом відеофільмів англійською — тому, звісно, на той час, для мене це було дуже круто й авторитетно,» – згадує Гузій. «Це був прорив, бо ти йшов туди з цікавістю, бо це все було нове, нові методики. Тому, звісно, це для мене було корисним, я гарно закінчив ліцей і при вступі на перший курс до академії з 70 можливих балів на іспиті з англійської набрав усі 70».
«Перш за все, я радив би Британську Раду, бо в ній дуже серйозний підхід до роботи. У нас був колектив із молодих і вже старших полковників у поважному віці – й навіть у них вона змогла викликати інтерес до навчання. Людині, яка вже багато років прослужила і має великий досвід, буває важко знайти стимул, ініціативу до навчання. Але заняття були настільки цікаво побудовані й продуктивні, що навіть у неї вони займалися на рівні з усіма — і в них також був дуже великий прогрес. У нас був полковник, що прийшов із рівнем А1, і за майже 9 місяців склав іспит на рівень В1. Було настільки цікаво спостерігати за рівнем його прогресу, як на мене, це просто фантастично!»