Хто: фіналістка престижної британської премії зі сценічного дизайну Linbury Prize
Співпраця з Британською Радою в Україні: сценографія першої української версії п'єси Шекспіра "Зимова казка" Львівським академічним театром ім. Леся Курбаса (2016)
“Робота сценографом у виставі “Зимова казка” була чудовою нагодою познайомитися з українською культурою, поринути в щоденне життя країни, пізнати театр в іншому контексті й захоплюватися запалом культурних зіткнень. Під кінець нашої співпраці у нас були дискусії з режисером навіть без потреби в перекладі — було цікаво відстежувати, як спілкування долає такі перешкоди й стає більшим за них”.
Вонг — досвідчена професіоналка сценографії й дизайну, що подорожувала в Україну впродовж восьми місяців у 2015-2016 роках для роботи над постановкою Шекспірової “Зимової казки” у Львівському театрі ім. Курбаса — з успішною прем’єрою в березні 2016-го. “Результатом співпраці з театром Курбаса стало те, що наш проект відібрали на конкурс WorldStageDesignу Тайпеї в липні 2017-го. Це класна платформа для демонстрації нашої роботи всьому світові й, що важливіше, вікно для того, щоб люди з усього світу відкрили для себе Україну, її театр, захоплюючись мистецтвом, що переходить культурні розмежування, що, наскільки мені відомо, є також однією з цілей Британської Ради”.
“Після цієї співпраці мій погляд на Велику Британію певним чином поглибився. Мене завжди цікавила тема свобод у Британії в широкому розумінні, де підтримують митців та мистецтво з геть різних бекграундів. Цей проект — чудовий зразок того, як мистецтво може квітнути, коли це співпраця між зовсім різними народами”.
Колаборація з Британською Радою в глобальній ініціативі Shakespeare Lives, приуроченій 400-річчю з дня смерті драматурга, для Вонг була результативною й важливою в різних сенсах: пізнання української культури, професійне збагачення, міжнародні зв’язки. “Наприкінці минулого року я також брала участь у відзначенні робіт ShakespeareLives 2016, що було для мене способом розвинути діалоги з іншими митцями власне через мистецтво.”
“Мабуть, я не могла б настільки глибоко пізнати українську культуру без участі в цьому проекті, де я мала можливість її вивчати в процесі дослідження й дизайну. І проект, у якому я мала участь, - це шекспірівська п’єса з інтерпретацією в українському контексті, що стимулює багато роздумів та осмислення, тож мені довелося вивчати історію України, і чим більше я дізнавалася, тим більше відклику було на неї в мені. Мене дуже вразила українська культурна ідентичність, її костюми й пісні, що заворожують своїм магнетизмом. Але найважливіше – українці показують оптимізм і впевненість у своїй унікальній культурі навіть у теперішній політичній ситуації, і такий проект сприяє поглибленню зв’язків із національною культурою для людей як всередині країни, так і на міжнародному рівні. Чесно кажучи, я лише тричі бувала в Україні, та щоразу все більше прив’язувалася до неї.”