Отже, як нам проявляти свою ввічливість у розмові англійською мовою? Коли говорять про ввічливість і неввічливість, зазвичай мають на увазі загальноприйняті соціальні норми, а не риси характеру. Це особливо стосується тих випадків, коли говорять про нації чи регіони, які є «ввічливими» або «неввічливими». Насправді ж це лише питання різниці тих слів і виразів, які використовуються для вираження однієї й тієї ж думки в різних місцевостях.
Наприклад, багато років тому я чув, як мій знайомий з Британії, який прожив деякий час в Україні, замовляючи каву у кафе, сказав «Чи міг би я замовити каву, будь ласка?». Я здивувався і пояснив йому, що це питання звучить дещо дивно, оскільки ми у кафе, тож цілком логічно, що він зможе отримати тут філіжанку кави. Я знаю, сказав мій знайомий, але не можу пересилити себе і сказати просто «Можна каву, будь ласка» - це звучить дещо грубо, хоча я й розумію, що насправді – ні.
Для мене це ніколи не було проблемою, оскільки «Можна каву, будь ласка» – це, фактично, переклад 'Can I have a coffee please?'. Це просто вираз, який ми використовуємо, щоб замовити собі кави.
Тож мета цього посту не пояснити, як бути ввічливими – я впевнений, ви й так еталон ввічливості! – а допомогти вам уникати непорозумінь через культурні відмінності, які можуть призвести до того, що люди подумають, хай навіть на підсвідомому рівні, що ви неввічливі.
Can I have…
Тож для початку давайте поговоримо про те, як би ми замовляли каву в англомовних країнах. Найчастіше використовується фраза:
Can I have a coffee, please?
Або навіть
A coffee, please.
Слово please, як ви, напевно, розумієте, дуже важливе, особливо, якщо ви не використовуєте "Can I have…?", оскільки просто "A coffee" звучатиме англійською занадто грубо.
Якщо ви просите когось надати вам якісь послуги, які виходять за мінімум, передбачений їхніми професійними обов’язками, наприклад, принести ще серветок або розміняти гроші на дрібні, доцільно буде використати форму could, оскільки вона більш ввічлива, ніж can, наприклад:
Could I have some more ice, please? (Чи не могли б ви принести мені ще льоду, будь ласка?)
Could це форма минулого часу дієслова can, проте вона також використовується для вираження припущення, а тому є більш ввічливою. Якщо ви хочете дізнатися більше про це дієслово, радимо прочитати наш пост про те, як і коли використовувати дієслово Can.
Thank you
Це, напевно, найвідоміше слово англійської мови, і, мабуть, найважливіше.
Ми також можемо сказати:
Thanks
Cheers (більш характерне для британської англійської, ніж для американської)
Або ви навіть можете почути:
Ta (особливо від представників старшого покоління британців)
Коли я приїжджаю до англомовних країн, я не звертаю на це увагу, проте тут, в Україні, або в інших країнах я говорю “thank you” принаймні чотири рази перед тим, як вийду з крамниці. Його просто неможливо позбутися, оскільки воно просто-таки вбудоване в наш менталітет. Настільки, що мій приятель з Алжиру, перебуваючи в Британії, якось спитав мене «“Cheers” означає «бувай», так?», оскільки він неодноразово чув цей вираз від людей, які махали на прощання продавцю чи офіціантам на виході з крамничок чи кафе.
Золоте правило використання thank you таке: якщо сумніваєтеся – сміливо його використовуйте!
Sorry? Sorry!
Ще одне слово, яке є для нас дуже характерним – sorry. Воно може мати декілька значень: сказане із запитальною інтонацією, воно означає, що ви не розчули, що сказав ваш співрозмовник і хочете, щоб він повторив сказане; спадна інтонація – один зі способів попросити когось зійти з вашого шляху. Якщо ви хочете, щоб хтось відійшов, ви можете також сказати "Excuse me!". Проте переконайтеся, що вимовляєте його в дружньому тоні, оскільки звучати воно може більш агресивно, ніж "sorry".
Інші вирази, за допомогою яких ви можете показати, що не розчули співрозмовника, такі:
Come again?
або
I didn't catch that.
Таке звичне для нас "what?" до сих пір вважається грубим серед носіїв англійської, проте близькі друзі можуть використовувати його в розмові один з одним без проблем.
Genuine apologies
Оскільки ми вільно використовуємо слово sorry для того, щоб сказати «я не розумію» або «дозвольте пройти», воно подекуди може здаватися трохи порожнім, коли його використовують в його первинному значенні. Якщо ви справді хочете вибачитися за щось, краще сказати "I'm sorry" або "I'm so/really sorry", якщо хочете це підкреслити.
I'm not sure… (Я не впевнений)
Ще один приклад того, як слова, що використовуються в певній культурі, не обов’язково означають вроджену ввічливість. У щоденних розмовах ми прагнемо уникати прямого непогодження на кшталт "I don't think so" чи "You're wrong".
Замість них ми використовуємо фрази "I'm not sure", "I don't know", або "I think that's wrong". Ці фрази уникають прямого вказування «ти/ви» або будь-якої згадки про вашу експертність у цьому питанні. Вони показують, що мовець вважає, що існування іншої думки з приводу цього питання є цілком можливим.
Oh! What a pity! I'm washing my hair that night! (Дуже шкода! Я якраз митиму голову в той день!)
Відхилення запрошень, як і в будь-якій іншій культурі, доволі складна справа. В англомовних країнах якщо вам потрібно (чи ви хочете) відхилити запрошення, необхідно висловити жаль з цього приводу. Використовуйте вирази на зразок "I’m afraid I can't…", виражаючи неможливість змінити плани.
Загалом ввічливим вважається вказати, чому ви не зможете прийти, хоча ви й не зобов’язані надавати подробиці. Достатньо сказати, що вам потрібно працювати допізна в той день або що у вас вже є плани на той вечір, не вдаючись в деталі.
Посміхайтеся!
І остання порада. Використання правильних чи неправильних слів – не основний фактор, за яким люди визначатимуть, наскільки ви ввічливі. Якщо ви говоритимете дружнім тоном та посміхатиметеся – у будь-якій культурі це важитиме більше, ніж слова.