Що спадає вам на думку, коли ви думаєте про британську культуру? Напевно, низка абсолютно протилежних традиційних стереотипів. З одного боку, ви можете згадати Джеймса Бонда, який замовляє вишуканий мартіні, чи стильних зірок на кубку Вімблдон. А з іншого, як забути про ексцентричні витівки Містера Біна? У Британії живуть представники безлічі національностей, безлічі етнічних груп, це країна різноманіття та контрастів. А втім, важко знайти британця який би не любив чашечку гарного чаю з прекрасною шоколадною випічкою.
У сьогоднішній статті ми поговоримо при найбільш типові для британців звичаї. Думаю, тут варто зазначити що сама я родом з півдня Ірландії, а тому не можу вважатися британкою, хоча деякі з цих дивацтв притаманні й нам. Проте я деякий час жила у Великобританії, та й зараз в моєму оточенні дуже багато британців. Заради справедливості (а також щоб уникнути непорозумінь) скажу, що я консультувалася зі своїми британськими друзями та колегами щодо того, які звичаї, якими б чудовими чи поганими вони не були, вони б виділили як суто британські. Тож до вашої уваги – їхня місцями справді вражаюча вибірка.
1. Незручні вітання
Мій перший співрозмовник, Тамсін із Лестера, зазначає, що чітко визначених правил щодо того, як слід вітатися, у Великій Британії немає. Єдине, що спрацьовує завжди, – люди опиняються в незручному становищі. Наприклад, в Україні існують чіткі, усім зрозумілі норми щодо того, коли варто обмежитися рукостисканням, а коли можна поцілувати людину в щоку. У Великій Британії вітання можуть охоплювати одразу весь спектр: від формального рукостискання до обіймів, від кивка головою до простого «Привіт». Відсутність загальноприйнятих норм призводить до того, що один співрозмовник намагається обійняти іншого, а той, в свою чергу, хотів було привітатися, кивнувши головою. Як результат – усім незручно, типова британська взаємодія один з одним розпочалася. Спробуйте знизити ризики виникнення незручного становища, вивчивши про запас декілька виразів для привітання. Тут, наприклад, ви можете прочитати про типові вирази англійською.
2. Чай (з печивом, ясна річ)
Це не просто стереотип. Якщо запитати когось про суто британські традиції, майже всі тут-таки пригадають чаювання. Словом “cuppa” (/ˈkʌpə/) зазвичай називають чашку чаю, оскільки при вимові фраза “cup of tea”, звучить як “cuppa tea”. Насправді так і є, скромна чашка чаю лежить в основі більшості прикладів соціальної взаємодії в Британії. Більшість британців п'ють чай на сніданок, потім під час перерви на роботі, перед тим як лягати спати, чай, коли приходять в гості сусіди, чай під час зустрічей, чай для того, щоб розібратися зі своїми проблемами.... Ну, ви зрозуміли. Давайте також не забувати про чудову британську традицію “dunking” («замочування»), коли солодке печиво вмочують у чай перед тим, як його з'їсти. До речі, одна з найпопулярніших тем для всенародного обговорення – яка марка печива підходить найкраще для замочування.
3. Сидіння в пабі
Які багато інших моїх співрозмовників, Саймон з Уессекса говорить, що найважливіша британська традиція для нього – це походи в паб. У більшості людей існують свої “local” (місцеві паби), тобто паби, до яких вони ходять найчастіше, знають тамтешній персонал та відвідувачів. Я пам'ятаю, що коли я працювала в офісі в Лондоні, у нашої команди, що складалася з 50 людей, була чудова звичка ходити разом у паб у п'ятницю після роботи (а іноді ми ходили туди навіть щочетверга!). Але ходіння в паб – це не тільки і не стільки про випивку. Туди ходять пограти в дартс, подивитися спорт по телевізору, заради “pub grub” (так називають їжу, яку подають у пабі) або навіть взяти участь у паб-квізі.
4. Купування випивки по колу
Декілька моїх співрозмовників зазначили, що якщо ви хочете доторкнутися до британської паб-культури, вам варто пам'ятати про ще одну британську традицію, а саме про купівлю напоїв по колу. Це означає, що замість того, щоб замовляти напій лише для себе, британці зазвичай замовляють випивку (і, відповідно, платять за неї) на все товариство. Ваші друзі заплатять за ваш наступний напій, коли черга дійде до них, і за наступний теж – все залежить від того, скільки людей у вашій компанії. Проте будьте обережними: якщо ви не настільки призвичаєні до алкоголю, як ваші колеги, похід у паб великою компанією може обернутися серйозним похміллям наступного ранку. Якщо ви відчуваєте, що з вас уже досить, можете спокійно піти додому. Зазвичай люди пам’ятають, кому вони винні коктейль, і заплатять за вас наступного разу, коли ви підете кудись разом.
5. Вибачення
Ще однією традицією, яку мої співрозмовники вважають виключно британською, є перебільшене прохання про вибачення. Джейн із Лондона говорить, що в будь-якій ситуації, коли щось пішло не так, британці автоматично просять вибачення, незалежно від того, чия це провина. Джейн говорить що якщо вона виходить з метро, а на неї налітає чоловік, який поспішає заскочити в потяг, її перше бажання – інстинктивно вигукнути «Ой, пробачте!», хоча абсолютно зрозуміло, що її провини в цій ситуації жодної. Проте трапляються й зовсім дивні ситуації: люди в офісних коридорах проходять один повз одного і шепочуть “sorry!” («перепрошую»), навіть якщо місця для них обох більш ніж достатньо. Дівчина, з якою ми разом орендували квартиру в Лондоні, якось не замислюючись вибачилася перед собакою, який пройшовся по її ногах.
6. Визначення акценту
Деякі з моїх колег зазначали, що у британців є звичка намагатися визначити місце походження людини за її акцентом. Звичайно ж, така тенденція існує в будь-якій країні, проте в Британії насправді існує багато регіональних акцентів, які можна легко розрізнити. Тож коли один лондонець зустрічає іншого, цілком можливо, що вони без особливих зусиль зможуть визначити, в якій частині Лондона проживає кожен з них за самим лише акцентом. Цей феномен притаманний не лише великим містам. У сільській місцевості також є свої специфічні акценти. Це означає, що британці дуже часто говорять про акценти під час першої зустрічі, просто щоб завести розмову. Наприклад:
Jeff: So, would I be right in guessing that you’re from Cornwall, Harold?
Harold: Oh, close enough. I’m actually from Devon.
Джеф: Гарольде, я думаю, ви з Корнуела, я правий?
Гарольд: Так, майже. Я з Дейвона.
7. Визначення класу
Дехто з моїх співрозмовників на питання про дивакуваті звички британців зазначав про одержимість британців приналежністю до певного класу. Одним з найважливіших критеріїв у цій сфері є, знову ж таки, акцент. Наприклад, якщо хтось відвідував public school (так у Британії, як би дивно це не звучало, називають дорогі приватні школи) у нього буде дуже впізнаваний акцент. Багато хто з друзів розповідав мені історії про те, як їхні бабусі та дідусі, які походили з робочого класу, заощаджували кошти, щоб відправити когось із дітей на навчання до public school, «щоб у дитини з’явився гарний акцент і вона стала адвокатом». Дуже часто клас людини визначається за її акцентом або походженням, а не за її рахунком у банку. Британці говорять про класи доволі відкрито. До того ж вони вважають, що вибір супермаркету, газети чи хобі має визначатися класом людини. Це все означає, що відгадувати нишком клас, до якого належить людина, – одне з найулюбленіших хобі британців.
8. Засмагання – де завгодно, коли завгодно
Остання традиція, про яку мені нагадала Сандра з Лондона, – це звичка британців загоряти будь-де, де проглядається сонце. Можливо, це біологічна потреба, така поведінка характерна для всіх людей з країн, яким бракує сонця. Будь-який сонячний день у Великобританії, коли температура сягає позначки 18° і вище, призводить до масового божевілля. Люди розстібають сорочки, підкочують брюки та кидають усі свої справи, щоб посидіти на сонці – в парку, міському сквері, на автобусній зупинці, в прямому сенсі будь-де. І кому спаде на думку їх засуджувати? Єдине, що Британці роблять те ж саме, перебуваючи на відпочинку в сонячній країні (такій як, наприклад, Іспанія). І замість того щоб хизуватися сяючою, поцілованою сонцем шкірою, отримують жахливого червоного кольору опіки.
Дякую всім моїм британським друзям та колегам за те, що розповіли про деякі найбільш типові британські звичаї та звички. Звичайно ж, існує багато інших традицій, які можна було б додати до цього списку. Знаєте про такі? Додавайте їх у коментарях до цього посту на фейсбуці.