Українець з порушеннями слуху, який не чує від народження, а відтак не може навчитися розмовляти або говорить невиразно, не почувається впевнено. Він обмежений у можливостях і правах. Він перебуває в інформаційному вакуумі. Адже його не розуміють. Не розуміють змалечку. Здобути освіту та працевлаштуватися для нього на порядок важче, ніж людям, які чують.
Чому варто знати мову жестів? По-перше, це ще один із засобів комунікації. Як і будь-яка інша мова. По-друге, знаючи її, сприймаєш світ ширше, глибше, рельєфніше. Ти чуєш слово й думку не тільки своїм вухом, а й відчуваєш своїм тілом. По-третє, для поліцейських, рятувальників, соціальних працівників, лікарів та вчителів це має бути необхідністю, як є в решті цивілізованого світу, де сформовані й функціонують інклюзивні суспільства, де людина з інвалідністю залучена, не покинута, де вона може вільно навчатися, працювати, зростати професійно й творчо, приносити суспільству користь своєю працею й талантом.
Можна багато казати, що держава винна, що нема фінансування, щоб підтримати цю категорію людей – наших громадян, які мають такі самі права й свободи, як і всі решта. А можна просто взяти й зробити. Учасники проекту Соціальна резервація або «комунікатор звичайний» розробили дистанційні навчальні модулі, які будуть розміщені на порталі Відкритого Університету Майдану, та дають змогу не тільки вивчити мову жестів, а і відчути світ людей, які живуть у тиші, вивчити, нову для себе, мову.